З часу створення української професійної композиторської школи фортепіанна музика пройшла складний еволюційний процес. На сьогодні у галузі фортепіанного виконавства представленні усі сучасні жанри і форми – від мініатюри до розгорнутих циклів, що демонструють ознаки симфонічного мислення. Усвідомлення усього жанрового розмаїття українського музичного репертуару дозволяє осмислити значущість характерних рис національного мистецтва та усвідомити його належність до загальносвітових мистецьких процесів. Слід акцентувати увагу й на тому, що саме інструментальна, зокрема фортепіанна музика свідчить про високий рівень сформованості високих принципів музичного мислення, властивих професійному рівню розвитку національної музичної культури. 

Досить розлого у національній композиторській школі представлено жанр фортепіанної сонати, до якого зверталися митці протягом ХХ століття. Вже класичними стали сонати В.Косенка, Л.Ревуцького, Б.Лятошинського, М.Колесси, В.Барвінського та багатьох інших. І на сьогодні можна спостерігати цікаві метаморфози жанру у творчості В.Золотухіна, О.Гнатовської, О.Малацковської та ін.

Фортепіанна соната в творчості українських композиторів не була об’єктом системного дослідження. Сонати ХХ століття частково проаналізовані у монографії  В. Клина. Соната в творчості сучасних композиторів стала об’єктом дослідження Ланцути .Досліджуючи творчість окремих українських композиторів, музикознавці дотично зверталися і до фортепіанної сонати в їх творчості. Акцентуація уваги саме на музику ХХ століття є виправданою тому що як самостійний жанр з усіма ознаками національної професійної школи соната сформувалася саме у цей період. Проте окремі твори фортепіанної музики у сонатній формі зустрічаються ще , наприкінці 18 ст., зокрема в творчості Д.Бортнянського.